Illustration

Максим Василишин

9 листопада 2003 р., м. Львів – 18 червня 2022 р., Харківська областьУАЛ Київ, 2020–2021 рр.

«Він поспішав жити, неначе відчував: ой як мало йому відміряно. А стільки ж ідей та планів мав втілити в життя…» — батько Роман.

18 років — це час, коли життя тільки починається. Попереду ще стільки важливих рішень, але… Кожна чудова історія має це «але», коли твій сусід — країна-терористка.
Максим здобув середню освіту у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут (2019–2020 рр.), після вступив в УАЛ. Вищу освіту отримати не встиг. Будучи першокурсником у Львівському торговельно-економічному університеті, 27 лютого він поїхав боронити столицю у складі окремого загону спеціального призначення «Азов».
«Якщо ми не захистимо Київ, ми втратимо Україну».
За майже 4 місяці служби встиг змінити спеціальність (на БПЛА), посаду та бригаду (перевівся в 93-тю ОМБр «Холодний Яр»). Спершу його не хотіли брати на Схід через юний вік, тож, як згадують побратими, він тиждень вперто сидів під штабом і наполягав.
За інших обставин сили й завзяття йшли в інше русло. Максим не випускав з рук книги про підприємництво та мріяв про власну бізнес-імперію.

Ще в школі ремонтував телефони й ноутбуки, займався рекламою. Під час карантину у Львові продав більше двох сотень велосипедів за місяць!
Знайшов постачальників запчастин й планував виробництво електросамокатів, продавав вживані машини. До речі, отримав позивний «Паджеро», бо саме це авто він з друзями купив для полку «Азов». Наступним захопленням стало будівництво. Сам найняв майстрів, познайомився із забудовниками та в січні 2022 р. відкрив свій перший офіс.
Навіть на війні у перервах між боями він продовжував планувати бізнес, читати й вчитися. Часто повторював: «Якщо рік прожив і залишився на тому самому місці — рік промарнував».
«Я хочу дати зрозуміти всім українцям, що ми все можемо, якщо будемо прагнути цього. Я хочу зробити так, щоб на українців рівнялися», — говорив Максим.

Made with