Illustration

Дмитро Євдокимов

4 жовтня 1998 м. Тростянець, Сумська область – 29 березня 2022 м. Київ
УАЛ Харків, 2018-2019 рр.

“Затопили трактор, потрапили на турецьке весілля, заблукали в пустелі, працювали в готелі та ночували на пляжі в Анталії. Це було життя моментом, про яке так любив говорити Дмитро” – згадує друг Ярослав.

Він мріяв вчити історію, а довелось її творити. Студент історичного факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Одразу після Академії пройшов строкову службу у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді Десантного-штурмових військ ЗСУ, попри можливість повернутись до навчання й отримати відстрочку від армії. Вдруге форму вдягнув вже на війну.
"По-іншому я не можу. Не можу зрадити, те у що вірю і що люблю". Рішення долучитись до опору було абсолютно послідовним. Усі близькі знали, що так і станеться.
“Діма взяв мене за руку міцно, як завше, і дивлячись в очі так спокійно і серйозно промовив слова, які ніколи не забуду:

«Дай мені слово, що, якщо мене не стане, то ти все робитимеш за двох. Житимеш за двох, боротимешся за двох, діятимеш за двох. І не впадатимеш у відчай, а будеш сильною. Я б хотів, щоб мене провели без побивань і голосіння, а з теплом, усмішками і музикою» – згадувала дівчина Катерина.
Ми мусимо вшановувати полеглих тим способом, яким вони заповідали, це прояв поваги та вдячності.
Нині гімназія-інтернат, в якій він вчився, носить імʼя Дмитра Євдокимова. Також перейменували вулицю у Тростянці. Це стало можливим завдяки зусиллям матері, розголосу, петиції та ГО “Українські студенти за Свободу”.
Дмитро похований у рідному Тростянці, місто звільнили з-під окупації росіян.

Made with