Illustration

Семен Обломей

13 червня 2000 р., м. Київ – 21 червня 2022 р., Луганська областьУАЛ Київ, 2017–2018 рр.

«У мене був внутрішній діалог [...]. Я вагався, бо не мав досвіду реального військового».

25 лютого Семен поїхав у Соломʼянське ТРО. Боявся не встигнути, бо ж охочих багато, відстояв в черзі 5 годин — а зброя вже закінчилась. Друзі розповіли про «Свободівське» ТРО — і 28 лютого Сем був на місці.
Багато добровольчої роботи в Києві, Броварах, Ірпені та околицях, а далі — дорога на український Схід. У всьому Семен знаходив пригоду й цінність. Здається, саме це вміння сприймати життя просто й щиро робило його особливим.
«Спершу це було дуже схоже на військово-патріотичний табір [...] до того, як поїхали в Рубіжне». Він сприймав реалії війни як належне, підтримував побратимів і поспішав повернутись до своїх.
«Коли я дзвоню додому, кажу, що в мене все добре. Так і є — у мене все добре».

Насичений червень — так жартував Сем в останньому інтервʼю. День народження коханої, одруження та його власний день народження. 21 червня — загибель. Неможливо осягнути, як стільки щастя і трагедії вміщує короткий проміжок часу.
Семен прагнув стати професійним арбористом, та не встиг. Близькі та колеги створили Стипендіальний Фонд Семена Обломея, щоб допомогти розвитку арбористичної справи в Україні й здійснити мрію героя — лікувати дерева. За новинами фонду слідкуйте в інстаграмі.
У національному Ботанічному саду ім. М. М. Гришка в Києві в памʼять про Семена висадили молоде унікальне деревце Ґінко білоба, яке він сам виростив з насіння. Ще одне — на Трахтемировому острові, де Сем мріяв жити. Там же розвіяли його прах.

Made with