Illustration

Сергій Молчанов

18 липня 2002 р. – 11 жовтня 2023 р., Луганська областьУАЛ Маріуполь, 2021–2022 рр.

«Він мені подзвонив, коли був у Маріуполі, і сказав, що намічається війна: "Збери валізу". А я відповідаю: "Сергію, що ти вигадуєш, яка війна?". І потім вона почалася. Я кажу: "Чому ти пішов? У тебе стільки болячок [мав серйозне захворювання хребта], куди?" — "Ні, якщо не я, то хто? Всі сидять, а я поїду"», — сестра Ольга.

Інколи здавалось, що Сергій взагалі не спить. «Пласт», «Фундація Регіональних Ініціатив», «Будуємо Україну Разом», з 2021 року — УАЛ. Військові вишколи, благодійні концерти. «Ти був, здається, у всіх організаціях одразу. І я так пишалася тобою. Один з тих підлітків сходу, який мав дух українськості, розуміння жорсткої реальності. Тоді ми говорили про це. Про війну, про схід, про мову, про те, як нам треба все змінювати», — Катерина Босяченко.
Коли почалась АТО, він передавав дитячі малюнки військовим. Складно було уявити, що тодішні діти теж вдягнуть форму, що війна все ще триватиме. Сергій записався в добровольці ДУК за кілька днів до вторгнення, щоб точно знати, що має місце служби. Поїхав на війну одразу з осередку УАЛ. Заспокоював, казав, що їде лише на тиждень волонтерити в Києві, а сам доєднався до війська.

Потім сміявся, згадуючи, що йому ж повірили. Він жартував постійно і про все, так легше: «Посміхайся, життя не таке довге, як здається!».
«Я більше не хочу, щоб таке повторювалося. Я не хочу, щоб до нас прийшла ця навала, розстрілювала за мирний протест і забороняла свободу слова. Україна — це моя земля, і мені тут добре. За останні пару років моє місто дуже змінилося і розвинулося: відкрилися молодіжні центри, будинки творчості, бути українцем "увійшло в моду". Різниця між 2014 роком і тепер — це кардинальний контраст! І зараз я не дам, щоб хтось поліз у мою хату. Я свідомо пішов саме у добровольчий корпус, бо прагну воювати винятково за ідею».
За свої досягнення був посмертно нагороджений Залізним пластовим Хрестом №157.

Made with