Illustration

Володимир Іващенко

7 грудня 2001 р., м. Харків – 5 листопада 2022 р.
УАЛ Чернівці, 2019 - 2020 рр.

У 2020 Володимир писав: “Я всім серцем вірю в цю важливу для нас перемогу. [...] Слова це добре, але треба діяти”. І він діяв.

Закінчив з відзнакою “Кадетський корпус” у Харкові, завзято займався спортом, особливо регбі, потім УАЛ, університет ім. В. Каразіна (факультет комп’ютерних наук), перша робота в ІТ-компанії та… війна.
У лютому 2022 вивіз родину з Харкова, а сам невдовзі повернувся. “Да, страшно, бо є можливість померти, але я відчуваю, що зробив правильний вибір. [...] І тепер, коли я вирішив повернутися, я щиро радію цьому. Мені сказали сьогодні: ви перша людина, яка з такою посмішкою кудись сьогодні їде, а тим паче до Харкова”.
Уже за тиждень долучився до спецпідрозділу “Кракен”, про бойовий досвід й побут писав в онлайн-щоденнику, звідки ми й взяли ці цитати. Рефлексуючи про свою роль у війську, казав: «“Розвідник – це той, хто готовий добровільно піти у невідомість і нарватися”. І це так відгукується. Бо це про першопрохідників. Це про дослідження. Це про “бути першим”. Маленька Аліса, яка стрибнула в нору за кроликом».

Володимир був великим романтиком й знаходив сенс в буденному: “Я мрійник, який хоче, щоб було, як у книгах і фільмах. Я люблю свободу. З іншої сторони, я хочу змінювати світ на краще, досліджувати все навколо і читати точні книжки. Мабуть, відповіді я не отримаю, але впевнений, що йду правильною стежкою”. Подорожував автостопом і закликав "робити те, що каже серце".

“І я давно вже прийняв той факт, що можу померти. Звісно, не хотілося б, але я цього абсолютно не боюсь, бо я маю неймовірних друзів. [...] Бачачи, як той самий УАЛ реагує на загибель студентів, я розумію, що, в разі чого, мене не забудуть. І я залишусь жити у спогадах. А це є неймовірною рушійною силою, яка допомагає в найтемніші дні”.

Історії студентів Володимира Іващенка, Дмитра Євдокимова, Максима Василишина, Семена Обломея та Івана Покідька прозвучали на 110 виставках у 24 країнах світу в межах проєкту “Невидані дипломи”.

Похований в рідному Харкові.

Made with